Лімфопроліферативні захворювання
1. Хронічна лімфоїдна лейкемія
2. Парапротеїнемічні гемобластози:
а) множинна мієлома;
б) хвороба Вальденстрема;
в) хвороба важких ланцюгів
3. Злоякісні лімфоми:
а) лімфогрануломатоз;
б) негоджкінські злоякісні лімфоми.
Епідеміологія
ХЛЛ - 9% всіх пухлин; 30% всіх лейкемій; Ч : Ж = 2 : 1; 10-15% - особи віком до 50 р.
В-ХЛЛ - 95% випадків,
Т-ХЛЛ - 5% випадків
Критерії діагнозу ХЛЛ:
абсолютний лімфоцитоз в периферійній крові > 10 109/л,
> 30% клітин з ознаками малих лімфоцитів в мієлограмі
Клініка
1. Лімфопроліферативний синдром: генералізована лімфоаденопатія, гепатоспленомегалія; обов’язковим є ураження КМ.
2. Синдром інтоксикації.
3. Синдром ускладнень: аутоімунна гемолітична анемія, синдром аутоімунно-асоційованих феноменів, солідні новоутвори (внаслідок протипухлинного імунітету).
Імунофенотип: CDw84 (В-ХЛЛ в 50%), CD23, CD5; слабка експресія IgM або IgM і IgD
Диференційний діагноз лімфопроліферативних захворювань
Т-клітинний варіант ХЛЛ - спленомегалія, ураження шкіри та вісцеральних л/в. В В-лімфоцитах - азурофільні гранули. Цитохімічний фенотип: КФ +, -нафтилестераза +. Імунофенотип: CD4, CD8. Швидкопрогресуючий перебіг.
Система стадіювання ХЛЛ по Rai (1975)
Система стадіювання ХЛЛ по Binet et al. (1981)
Лікування
1. Хлорбутин (лейкеран) 10-15 мг/добу (курс - 300-400-700 мг)
2. Циклофосфан - 200-400-600 мг/добу - 8-15 г
3. Глюкокортикоїди - преднізолон 60-80 мг/добу (АІГА), спленектомія
4. Поліхіміотерапія (СОР)
5. Рентгенотерапія (6-10 Гр)
6. Лімфоцитофорез
7. Інтерферон 2b - 2-10 млн. МО п/ш через день 3-6-12 місяців (ВКЛ)
8. Похідні аденозину, аналоги пурину
2-хлордеоксиаденозин (індукує апоптоз)
Флударабін
Пентостатин - 5 мг/м2 3 дні, кожні 4 тижні. Повна ремісія 59%. Часткова ремісія 37%.
Парапротеїнемічні гемобластози
Патогенез
Пухлинна трансформація на рівні попередників В-клітин клон пухлинних В-лімфоцитів продукує PІg класу A, G, D, E, M; легкі ланцюги , (білок Бенс-Джонса); важкі ланцюги , ,
Бостон 1997
ФНП, ІЛ-3, ІЛ-5, ІЛ-6, ІЛ-10, гранулоцитарно-макрофагостимулюючий фактор ріст мієломних клітин
ІЛ-4, інтерферони (-інтерферон) проліферацію клітин
-інтерферон секрецію Ig.
Епідеміологія
Захворюваність ММ в США - 3-4 випадки на 100000 населення.
Щорічно реєструється 13500 нових випадків ММ.
Найменший ризик розвитку ММ - у японців.
Множинна мієлома. Плазмоцитома. Хвороба Рустицького-Калера
Множинно-вузлова
Дифузна
Дифузно-вузлова
Солітарна (кісткова; позакісткова)
Тип парапротеїну
PIgG (55%)
PIgA (21%)
Р легкі ланцюги (22%)
PIgD, PIgE, PIgM, несекретуючі (2%)
Клінічні синдроми
Синдром остеолізу:
патологічні переломи, симптом “з’їдженої молі”, симптом “пробійника”, гіперкальціємія. Диф. діагноз з хворобою Реклінгаузена, мієлокарцинозом, саркомою Юінга
Синдром білкової патології:
мієломна нефропатія, параамілоїдоз нирок, серця, язика
Гіпервіскозний синдром:
парапротеїнемічна кома
Синдром недостатності антитіл
Геморагічний синдром
Цитологічна верифікація діагнозу ММ
> 15% плазмомієломних клітин в КМ (85-95%)
Стадії ММ по Salmon, Durie
Лікування ММ
1. Сарколізин (мельфалан) 5-10 мг + преднізолон (курсова доза 250-350 мг)
2. Поліхіміотерапія
3. Рентгенотерапія - синдром здавлення, компресійний перелом (доза 50 Гр)
4. Плазмофорез (гіпервіскозний синдром)
5. Цитостатики + глюкокортикоїди; фуросемід і біфосфонати (аредіа) при гіперкальціємії
6. Обмеження білків (0,5-1 г/кг/добу), діуретики, геспенефрил, плазмаферез, гемодіаліз при ХНН
7. Оссопан, міокальцик - при патологічних переломах
8. Високодозова хіміотерапія трансплантація гемопоетичних клітин (аутологічна, алогенна, ізогенна ТКМ)
Подвійна аутоТКМ в інтервалі 3 міс. повна ремісія у 65% хворих
9. Інтерферон 2b - 3 млн. МО (10 днів) паралельно з ХТ
Макроглобулінемія Вальденстрема
– пухлинна проліферація В-клітин, що синтезують PIgM
Клініка
Лімфопроліферативний синдром
Проліферація PIgM-синтезуючих лімфоцитів в...
